Кала жырных сабак бісунов
У ва нас гондзе свята! Позганялы татарыj
Да на луг да на во жэ j маjдан.
А ты чо, шэ j ны знаеш, ек Іванка Купала ж
Народывсі а во тута во зь?
Дак я j рыфмыj ны бачу. А ны то шоб сказаты,
Дэ тут що, дэ тут вош чы та блошк
Розмоваляе аж, бачтэ, гынды во са j пісяцельм.
А супротів стоіць някыj зь чорт.
Надя з Галё во взялы сь пару сь лысок удачно.
Да і, о, уж чаво-та іj хваjн
Таньцюваюць ув парку зь са і дбаjнымы ж падлы,
Шо ля мне адрамонтфаюць дачк.
А ніводная клячка іj не ведае нават,
Шо я сам быв тоj Напалеон
І з ардамы татарав расмафляв зе j, бы j шляхта.
Но! Ха-ха! Ты пісьменічак лярв.
Да, ву нішках жыдівськых понаходылысь крісла:
Усадзілі j за стол паціфон.
І прыбілі гавнішак да маеі ці спінКі зь.
Ты, мавляв, хоць бы рыльца ш абтрос.
Дэ ж якая в нас карма паварачвае на нач.
Атчапілі іj почту ф сіцёх:
Ты, таварыш, не так щось пішыш нат параля нам!
Так шо думаj ці зменьваj уфсё взь.
І бац-бац – Вася в дамках: аткахався аж смачна:
Ну, бываj, моj замшэлы партнёр!
Я сама вінавата, шо невдзячна бывала.
Ды і гонару вэльма замног.
Ну, і разь ны прыкрасна, ек ты зохмався j вжарыв
Фсекэ дыкэ бызмозгл парасё?
От сыдю і рыдаю з, шо прам юзом фскользаюсь
В неку каку і бяку паповск.
Отправить комментарий