А чэрті хай травлять малятк
Мы выбралі путь самый радасна-трудный
В надежде на все времена,
Что в радосці й будуть, аджэ ж, і ва Буца.
А НЕ жа но з ям да в канавк.
І вот ані гупра!.. взлетелі, як птушкі,
Ну, гэныя добры гада.
І мы пачаму-та но з венік грыбунькам
У нэчысці із-пад срача.
Сажаем цыбулькі, шо выраслі в бульбе
У мамы в гародзе кагда-т.
А нам кажуць туркі: да ты жэ шчэ дужый
Узеты й скосыты всі трав.
Тут во у Гандрушкы завіслы на гушух
Аж мурахый 150.
І як гад вам тут вуж не стравіць іх тут жа
Дымілкай на трыммеры хвайн.
Ныма шо косыты вопшчэ на дворі в жыд.
Но, э, там кай бульбы, ты бач,
Зарослэе зільле. І жук шэ улізэ.
Так я зарэ бум-тара-рах!
І ты говоры ім хоть тысячы слів – ныц
Ны хочэ і чуты болван,
Шо будэ научно влупыты й кротів куч.
Товді ж вжэ ны станэ й мышат.
А ёжыка нэмоч чы й пчілку шкодуе,
Колы ны цвытка каль крыльца?
Но будэ казаты, шо пташка какашкы
Оно роскыдае в садах.
Кому ж ты докажыш, шо прав
Платон, а ны хтося Захар.