Давай, друг, загарай
Как свет пасле даждя,
Распусьцьваю я сад.
А шо ля мні коса!
Взяв да і наклыпав ш.
Я ж вкрав дэсь моторка –
Во гындэ кажуть, бач.
Да й, ну, в бензін всі травк.
А хулі мні пчела.
Ах, вдавы нашы класн!
Мы ж гондычкы вдава’,
Шо і боімся шпань,
Шо нам аноньсы взад:
Палітыка така
В рыдакцыйцы Кузька:
Ты надто бо, Брыльянт,
Вець кроеш матам Жаб.
І мы тут з гора плачм.
А не узевсь за грабль
Да з більшого шось рапт
Кай хаты попрыбрамс.
А вот спалыты хлам
Ув емцы свэйі каксь
Усэ бы й ны рышавсь.
Бо вдруг увалять штрап.
Эх, нашы вы ж начальств!
Хто ж грошыкый вам дав,
Шоб ныц каліцы нат
Ны вскосьваты й лужка?
Не! Нада но ліса
Всі смітьтем заваняць.
І я ж і з жыд каханк
Бумагу сь пудпысаф зь.
Шо дэ колы во так
Ув сёлах-деревнях
Вывозював балван
Ув рів якый с канав?!
Но – в шваль цывілізац!
Патрэбна ток насраць.
Закапыват ныхай зь
Но кішка за ваняшк.
І вся быздушна твар
Но й слухае пожарн:
Ты гондычкы шчэ няньц
Онь комына зламай.
А там прыбый к полам
Жыліза ржавага!
І вот тагда ты хан,
Бы й гындэ во вся пЯнь.
І хай літа біжат –
Ты должын працаваць,
Пока жыва в душман
Вся банда дурковат.
І вот художнік-брат
Заенчыв-застонав:
І как до пенсій вжраць
Хоць мякіша с сухарм? Ведзь не народцу манк
Мастак даець бесплатн.
Нет, нет! Візі і дальш
Всё стадо обізьянк.
І банк но хай здырайт
За крэдзіт процынт гарн.
Да й, ой, памаладзев
Мій Вовк пінсіанер:
Ну, мусю шэ зым с 5
Ув жоночкы мэд брать.